Історія села Гуменне
Село Гуменне виникло на прикінці ХVІІ, про це свідчить те, що сільська церква була побудована в 1679 році. Саму назву село здобуло від того, що тут був панський тік (гумно), на який звозився хліб з навколишніх сіл. Током управляв гуменний, який побудував собі будинок і жив на цьому хуторі. Люди, які працювали на току, згодом теж почали будувати хати. Так виникло село, яке було назване Гуменне.
Існує інша версія назви села, за якою, село названо іменем першого поселенця Гуменюка Василя (в селі й зараз прізвище Гуменюк поширене).
Село управлялось одним старостою, якого вибирали з числа заможних жителів. Він затверджувався волосним старостою. В адміністративному поділі село Гуменне належало до Гавришівської волості Брацлавського повіту Кам'янець - Подільської губернії.
В 1904 році земством в селі була побудована сільськогосподарська школа. Після Жовтневої революції школа перетворилась на сільськогосподарський технікум, який згодом був переведений в м. Ілінці. До 2004 року в будівлі знаходилась філія Вороновицького ПТУ № 14, де готували техніків по штучному заплідненню великої рогатої худоби, ветеренарів та бджоловодів.
До 1928 року село Гуменне не мало своєї сільської ради. Всі депутати, які обирались, входили до складу Михайлівської сільської ради.
В 1928 році по кількості виборців було створено Гуменську сільську раду. Першим головою був обраний Кульчицький Д.І., секретарем - Басалига П.М.
Першим секретарем партійного осередку був вчитель Гуменської початкової школи Олександр Сергійович Ктітаров.
Комсомольська організація в селі гуменне була організована в 1925 році, її першим секретарем був Дмитро Петрович Піснячевський, який пізніше працював заступником голови Президії Верховної Ради України.
Восени 1929 року в селі був створений колгосп "Спільна праця", першим головою був двадцятип'ятитисячник Гончаров..
Період 1932 -1933 років населення села Гуменне, як і мільйони українських селян пережили страшні і довгі роки Голодомору і політичних репресій.
В селі масово проводилися орешти. Глухай Н.С. був заарештований 16.01ю1929 року, Марценюк Г.П. заарештований і звинувачений за ст. 54 - 10 КК. УРСР від 13.01.1930, Посвятенко Є.І також за цією статтею, вони та багато інших були відправлені до концтаборів. Реабілітовані 09.01.1990 року.
Невстигли люди повністю оправитися від страшного голоду, як почалася Друга Світова війна.
Село Гуменне було окуповано німецькими загарбниками з 1941 по березень 1944 року.
Під час війни в селі знаходилась німецька комендатура у приміщенні зоошколи.
В селі діяло підпілля, в яке входили місцеві жителі О. Верзун, І. Урбанський, М. Копитко та їнші.
14 березня 1944 року село Гуменне було звільнене від фашистських загарбників силами 38-ї Армії під командуванням генерал- полковника К.С. Москаленка.
У 1955 році були об'єднані Михайлівська і Гуменська сільські ради народних депутатів, з центром в селі Гуменне. Головою сільської ради після об'єднання став Туровський Михайло Олексійович, який працював до 1977 року.
В 1977 році головою сільської ради обирається Іванчук Анастасія Антонівна, а після її виходу на пенсію в 1997 році сільським головою, населення обирає Осадчого Василя Володимировича.
Пісня нього сільську раду очолюють Верба М.П., Хоменко О.І. , Кадіра Н.М.
В 2021 році село Гуменне і Михайлівка входять в Вороновицьку ОТГ.
Немає коментарів:
Дописати коментар